Добре відомий той факт, що у Другій Світовій Війні на боці італійської армії боролися підрозділи іноземних солдатів. Причому це мало місце як до повалення Муссоліні 25 липня 1943 року, так і після, у складі військ Італійської Соціальної Республіки, союзної гітлерівської Німеччини. . Коли італійський король і уряд маршала Бадольо раптово перейшли на бік союзників і 8 вересня 1943 року оголосили про це – ці молоді італійці вирішили знову відкрити фашистські клуби у різних французьких містах, а потім – вступити до армії Італійської Соціальної Республіки, щоб боротися проти англо-американських військ. . Після деякого періоду невизначеності та бюрократичних негараздів вони опинилися в одному з найславетніших підрозділів збройних сил Італійської Соціальної Республіки – 10-ї Флотилії MAS (Decima Flottiglia MAS). Командиром її був князь Юніо Валеріо Боргезе, знаменитий герой підводної війни, яку вели італійці у Середземному Морі. З французьких добровольців італійського походження було сформовано третю роту батальйону «Фульміне». Вони билися в північній Італії, від П'ємонту до темних лісів Тарнови в регіоні Венеція Джулія, де вони захищали Горицію від комуністичних військ 9-го Словенського корпусу армії Тіто. У цих боях французькі добровольці зазнали тяжких втрат.

Це їхня історія, розказана без політичної риторики, в основі її – спогади тих, хто вижив.