У краю, де такі широкі річки, що навіть птахи летять з побоюванням, де сонце таке велике, що здається, його вистачить на всіх, колись жили щасливі люди. Все розірвала назавжди громадянська війна. Ворони та чужі стерв'ятники мовчки кружляють тепер над краєм покинутих будинків, річки потекли нечисто, ліси зникли і перетворилися на пустки. Брехуни, клоуни в страшних масках, рвуть на частини землю, рвуть із людьми, які живуть на ній. Хто ще живий, вірять брехунам, як сліпі йдуть по колу. Чайки біля Азовського моря кричать, ніби звуть на допомогу... Край... Край... Край... Немає вже нічого цілого, і не буде... Містить нецензурну лайку.