Ім'я Пітера Хейна (1905-1996) широко відоме не лише на його батьківщині в Данії, а й по всій Скандинавії та у багатьох англомовних країнах. Така популярність не дивна: XX століття навряд чи нарахує багато людей, у яких щасливо вживалися поет, романіст, есеїст, художник, архітектор, математик та інженер-винахідник і які, до того ж, зуміли в усіх цих іпостасях поводитися талановито.

< Найбільшу славу П. Хейну принесли його короткі вірші - груки. Саме за них його тричі висунули на Нобелівську премію. П. Хейн почав писати їх під час нацистської окупації Данії. Груки скоро стали своєрідною підпільною літературою: залишаючись незрозумілими для німців, вони дали данцям можливість говорити один одному про те, що їх справді хвилювало. Ця гра у двозначність зберігається й у груках, написаних після війни. Творець кібернетики Н. Вінер, великий шанувальник таланту П. Хейна, особливо виділяв цю межу: «Піт Хейн великий майстер епіграми. Його слід читати принаймні на двох рівнях — зовнішньому та глибшому. І в тому, і в іншому випадку вони викликають у мені захоплення. Яке багатство значних думок укладено в них!»

Коли П. Хейн працював у знаменитому Копенгагенському інституті теоретичної фізики, Нільс Бор саме його обрав своїм партнером із «інтелектуального пінг-понгу». Це не дивно: хейнівські груки, що являють собою впресований у кілька рядків афоризм, красномовно свідчать не лише про мудрість і проникливість їх автора, а й про його дотепність. Багато рядків П. Хейна стали приказками, крилатими словами. Вони настільки міцно узвичаїлися, що в свою чергу дали одному критику підставу для наступного афоризму: «Блискучий оратор — це людина, здатна вимовити гарну мову, жодного разу не процитувавши Піта Хейна».

П. Хейн видав понад 40 книг англійською та датською мовами. Близько половини їх — збірки груків. Груки перекладалися багатьма мовами, у тому числі німецькою, французькою, російською, японською, китайською, перською, есперанто, зрозуміло, скандинавськими та ін. Їх популярності чималою мірою сприяли малюнки автора, що ілюструють кожен вірш.

Груки, що увійшли до цієї добірки перекладів, взяті з англійських збірок, що вийшли в 1966-1986 роках. у Копенгагені.

На закінчення мені хочеться висловити глибоку подяку М. В. Вдовиченко за її серцеву участь та низку тонких зауважень та конструктивних пропозицій при підготовці цієї добірки груків до публікації.

Г. Л. Варденга