Серед усіх дарів архімандрита Павла чудовий його дар оповідача: він ніби зцілював співрозмовника цілющою силою свого слова. Всі, хто спілкувався з батюшкою, хто слухав його розповіді, згадують в один голос, що їхали від отця Павла «як на крилах», настільки радісно перетворювався їхній внутрішній світ. Сподіваємося, що й читачі оповідань батюшки відчують ту радісну духовну силу в спілкуванні з ярославським старцем. Як говорив отець Павло: «Я помру — від вас не втечу». Могутнє життя прожив цей праведник з Богом і з народом, розділивши всі випробування, що випали на частку Росії у XX столітті. Мала батьківщина Павла Груздєва — повітове місто Молога — було затоплено водами Рибінського рукотворного моря, і мологій вигнанець став переселенцем, а потім і таборником, відбувши термін покарання за віру одинадцять років. І знову повернувся він на мологську землю — точніше те, що залишилося від неї після затоплення — і служив тут священиком у Верхньо-Никульському селі майже тридцять років і три роки…