Пер. з англ. О. С. Сажина. Ейнштейн писав, що найнезбагненніше у Всесвіті те, що вона збагнена. Іншими словами, у світі немає місця непередбачуваному. Але чи був він правий? Чи можна об'єднати квантову теорію поля і загальну теорію відносності, найуспішніші фізичні теорії, в одну - теорію квантової гравітації, або теорію всього? Чи можна співвіднести квантову реальність і безмежний космос? Саме цьому присвячена дискусія двох провідних фізиків-теоретиків планети: позитивіста Стівена Хокінга і реаліста Роджера Пенроуза. Перший впевнений, що ОТГ не здатна описати момент утворення Всесвіту — тільки нова об'єднана теорія, що приймає умову про відсутність кордонів, зможе пояснити дані спостережень. Другий же, так само як Альберт Ейнштейн, ставить під сумнів беззаперечність квантової теорії і впевнений, що Всесвіт буде розширюватися вічно, і це можна пояснити за допомогою геометрії світлових конусів, стиснення і спотворення тканини простору-часу і його власної твісторної теорії. Аргументи і контраргументи — звичною для вчених мовою формул і строгих міркувань — автори представили у форматі лекцій, які спочатку були прочитані в Інституті математичних наук Ісаака Ньютона (Кембридж). Переклад виконаний з тринадцятого видання. Післямова відредагована авторами в 2010 році.