Контркультура

«Досліджуючи свою свободу, я раптом одного разу зрозумів, що я досліджую свою смерть. Як і багато хто, я не хотів жити в цьому світі... у мене був друг, яког...

«Так він і лежав в одному черевику на ліжку, так він і кричав: „Не хочу більше тут жити! Лежати не хочу, стояти, сидіти! Їсти не хочу! Працювати вже й тим бі...

«Він узяв обручку, і з вивороту золото було ніжне, доторкнутися язиком і посміхнутися, несвобода має бути золотою. Вузьке холодне упоперек язика… Кільце купи...

«Я завжди вважав це останньою справою, зізнаватися, що я письменник. Тим більше коли тільки починаєш розповідати. Завжди хотілося, щоб картини життя рухалися...

«А ті були не дурні і знали, що якщо розкажуть, як вони літають, то їм кришка. Бо ніхто нікому ніколи не має розповідати своїх снів. І вони, хоч і п'яні були...

«Зізнатися, мене давно мучили всі ці таємні питання життя душі, що для ділової людини, напевно, видасться досить смішно і безглуздо. Однак, заплутуючи все бі...

«Захотілося жити легко, крутити педалі безтурботного велосипеда, купатися, засмагати, розпластавшись під сонцем магічним хрестом, зрідка підводячи голову і п...

«Їх було двоє чи троє, можливо, четверо. Скільки ж точно ніхто не знав. Ніхто з тих, з ким я потім розмовляв і з ким сталося те саме, що й зі мною. Я пив пив...

«…і ось тепер руки будуть, як ноги, а ноги (правильно ти здогадався), як руки, а замість твоєї голови – нічого, о кривава темрява твоєї насолоди, як ти нареш...

«Перебуваючи в хаосі та розпачі і не зізнаючись собі самому, здійснюючи дивовижні рухи, що неминуче закінчуються поразкою – напівпрозорий сором і гарматне яд...

«Але ні, вистачить більше смертей, залишилося ще шістнадцять життів і їх треба якось прожити, їх треба нафарбувати, їх треба одягнути, вбрати і відвезти в ні...

«Він зайшов у Мак'Доналдс і взяв собі гамбургер, відчуваючи дивну насолоду від того, яка тут вся бездарна, сіра і брудна тільки трохи. Він раптом уявив себе ...