Ця серія статей, створена для ознайомлення з основами гри, була опублікована у журналі «Наука і Життя» у 1975–1976 роках. Передмова: цей рік є ювілейним для російськомовних гравців у го. Минуло 30 років від початку публікацій серії статей «Школа Го» у популярному науково-популярному журналі «Наука і Життя». Однак не завжди було просто підписатися на один із найчитаніших журналів СРСР із тиражем близько трьох мільйонів примірників, а тим паче — опублікувати щось у ньому. Тому висловлюю щиру вдячність Валерію Асташкіну та Георгію Нілову, які фактично сприяли широкому розвитку гри у нашій країні. «Школу Го» можна знайти в інтернеті, але багато молодих гравців або лише чули про неї, або читали поверхнево, не досліджуючи так глибоко, як під час публікацій 1975–1976 років. Тоді практично не було спеціальної літератури з го, і правильні відповіді на сотню запропонованих задач вивчалися лише після спроб самостійного розв’язання — що є одним із найефективніших шляхів підвищення майстерності. Тому мені хотілося б, щоб матеріали «Школи Го» завжди були під рукою і ставали більш доступними для тих гравців, які познайомилися з грою через «Hikaru no Go» і мають змогу знайти ці журнали хіба що на високих полицях у батьків або дідуся. Висловлюючи шану авторам, зазначу, що ця серія статей і досі залишається однією з найкращих і найякісніших публікацій російською мовою. Повне та послідовне викладення того, що можна вважати загальноприйнятими та усталеними концепціями гри у го, звичайно, неможливо вмістити у такий невеликий обсяг. Однак уважний читач знайде тут згадку про значну частину того, що згодом, вдосконалюючись, він дізнається про гру більш глибоко. Кожна стаття журналу тепер має назву «заняття», а відповіді на задачі розміщені одразу після їхніх умов. З технічних причин деякі діаграми були віддзеркалені або повернені.