У Санкт-Петербурзі: друкарня Імператорської Академії наук, 1869. — 288 сторінок, 22. Основна праця Васильєва «Буддизм, його догмати» спочатку планувалася як тритомна, але в світ вийшли лише два томи. Оцінюючи цю роботу, Н. Трубнікова зауважує, що це перше в російській літературі ґрунтовне дослідження історії філософських систем Сходу. У цій книзі, наголошує вона, Васильєв приділяє особливу увагу аспектам буддійського вчення, реконструкції його категоріального апарату, створеного буддійською думкою для пропаганди, освіти та пояснення істин просвітлення. Васильєв намагається систематизувати історію розвитку буддійської думки. «Васильєв вперше в вітчизняній науці і один із перших у західному сходознавстві загалом порушив питання про створення адекватної мови для опису буддійського духовного досвіду, про критерії вибору аналогів для перекладу категорій буддійського вчення на європейські мови, зокрема, про можливість застосування таких понять, як «спасіння», «подвижництво», «святость», «божественне», «духовне», «тілесне», «гріх» до буддійських реалій». Васильєв стоїть у витоків вітчизняної сходознавчої школи, а ряд його ідей отримали подальший розвиток у роботах І.П. Мінаєва, О. Розенберга, Ф.І. Щербатського та інших.